Все почалося з того, що в одному затишному дворику нашого міста я покуштувала справжні хінкалі. Тонке тісто, соковита начинка — це було закоханість з першого погляду. Вдома я загорілась ідеєю, що обов'язково навчуся робити їх власноруч.
Спочатку все йшло не дуже гладко. Тісто рвалося, хінкалі були схожі на звичайні вареники, а той самий сік — геть витікав. Я шукала поради в інтернеті, але чогось не вистачало. Тоді я згадала про поради досвідчених кулінарів і знайшла чудовий ресурс
https://panmaister.khmelnytskyi.ua/, де побачила майстер-клас щодо замісу тіста та ліплення.
З новими силами, я знову взялася до справи. Тісто вийшло еластичним, м'ясо — запашним, а замість звичайного защіпування я нарешті зробила правильний "хвостик" з класичними складками. І ось воно, момент істини! Перша ж хінкалі, яку я відправила до рота, була саме такою, як треба — з запашним бульйоном, що зігріває зсередини. З того часу мої рідні замовляють тільки хінкалі, ніж щось інше, і я з задоволенням готую для них цією маленькою грузинською радістю.