Як я подружилася з мультиваркою
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я могла спалити яєчню або перетворити макарони на клейстер. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.
Перший час я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, поблискуючи чорним пластиком, наче інопланетний корабель. Але голод не зважає на страхи, і настав момент істини.
На
блозі знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і залила це томатним соком. Натиснула кнопку "Гасіння" — і затамувала подих.
За годину кухня наповнилася таким духмяним запахом, що чоловік прийшов на кухню, здивовано питаючи: "Невже ти готуєш?".
Коли я відкрила кришку, то була вражена. Це була нормальна готова вечеря! Справжнісінькі голубці! Ми з'їли все за півгодини.
Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона не зважає на мою недосвідченість: страви виходять ідеально, без мого контролю і не стріляє олією. Я навчилася розуміти її мову — мову таймерів і режимів. І хоч друзі жартують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.