Як я подружилася з мультиваркою
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я часто псувала продукти або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.
Перший час я обходила її стороною. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче інопланетний корабель. Але голод не зважає на страхи, і я таки наважилася її увімкнути.
На
тут знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я завантажила в чашу фарш, капусту, рис і додала томатним соком. Натиснула кнопку "Гасіння" — і стала чекати.
За годину квартирою поплив такий запах, що чоловік визирнув із кімнати в подиві: "Ти що, справді готуєш?".
Коли я підняла кришку, то очам своїм не повірила. Це була їжа, а не щось неїстівне! Пахуча, гаряча і дуже апетитна! Ми уплітали за обидві щоки.
Тепер ми з мультиваркою - єдине ціле. Вона не зважає на мою недосвідченість: у ній нічого не горить і не втікає і не стріляє олією. Я навчилася розуміти її мову — мову таймерів і режимів. І хоч друзі кепкують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.